Озокерит Хвойний для теплових аплікацій

Озокерит Хвойний — засіб для місцевих теплових аплікацій на основі природного озокериту з хвойним екстрактом. Застосовується для прогрівання м’язів, суглобів та окремих ділянок тіла, у фізіотерапевтичних, бальнеологічних і відновлювальних процедурах.

Що таке озокерит

Озокерит, або гірський віск, — природна мінеральна речовина нафтового походження з воскоподібною структурою. До його складу входять парафінові вуглеводні, мінеральні оливи, смоли та інші природні компоненти.

Завдяки високій теплоємності та низькій теплопровідності озокерит накопичує тепло і поступово його віддає, забезпечуючи тривале та рівномірне прогрівання тканин.

Під час охолодження озокерит твердіє та дещо зменшується в об’ємі, створюючи додаткову компресійну дію. Поєднання теплового та компресійного впливу лежить в основі застосування озокериту у теплолікуванні, фізіотерапії та реабілітації.

Хвойний екстракт доповнює склад засобу та надає йому характерного хвойного аромату.

Дія озокеритових аплікацій

Теплові процедури з озокеритом застосовують для:

• тривалого місцевого прогрівання;
• розслаблення м’язів;
• підтримки місцевого кровообігу;
• зменшення м’язового спазму;
• зменшення больових відчуттів;
• підтримки відновлювальних процесів у тканинах;
• теплового та компресійного впливу на ділянку аплікації.

Озокеритотерапія має теплову, компресійну та місцеву дію і традиційно використовується у фізіотерапевтичній та санаторно-курортній практиці.

Коли застосовують озокерит

Озокеритові аплікації використовують у фізіотерапії, реабілітації та санаторно-курортній практиці як складову комплексних програм при хронічних і підгострих станах, коли теплолікування не протипоказане.

Серед напрямів застосування озокеритотерапії:

• суглоби та хребет: артрити поза стадією загострення, артрози, остеохондроз, бурсит, міозит, тендовагініт, контрактури та наслідки травм опорно-рухового апарату;
• нервова система: неврити, невралгії, радикуліт, наслідки травм периферичних нервів та спинного мозку;
• ЛОР-органи та органи дихання: окремі хронічні захворювання поза стадією загострення;
• травна система: у фізіотерапевтичній практиці озокеритотерапія може застосовуватися у комплексних програмах при окремих хронічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту;
• гінекологія та урологія: теплові процедури з озокеритом можуть входити до комплексних фізіотерапевтичних та санаторно-курортних програм при окремих хронічних станах;
• реабілітація: відновлювальні програми після травм та при окремих наслідках уражень опорно-рухового апарату і периферичної нервової системи.

Озокеритові аплікації не замінюють основного лікування захворювання. За наявності хронічних захворювань можливість, ділянку та режим теплолікування рекомендовано погодити з лікарем.

Спосіб застосування

Перед використанням озокерит необхідно розтопити на водяній бані.

Метод нашарування. Розплавлений озокерит температурою 55–60 °C наносять на шкіру пласким пензлем, після чого закривають компресним папером та утеплюють.

Озокеритова ванночка. Після нанесення першого шару кисть або стопу поміщають у клейончатий мішок, наповнений розплавленим озокеритом температурою 60–65 °C.

Серветно-аплікаційний метод. На шкіру накладають серветки з 8–10 шарів марлі, просочені розплавленим озокеритом, що охолоджується. Зверху розміщують серветки, просочені озокеритом вищої температури — 65–70 °C, після чого ділянку закривають клейонкою та утеплюють.

Кюветно-аплікаційний метод. Розплавлений озокерит наливають у кювету глибиною близько 5 см, вистелену медичною клейонкою. Після охолодження озокериту до 50–54 °C сформовану аплікацію разом із клейонкою виймають із кювети, накладають на необхідну ділянку тіла та утеплюють.

Тривалість процедури: 30–60 хвилин.
Частота процедур: щодня або через день.
Курс: 15–20 процедур.
Повторний курс: через 3–4 місяці після погодження з лікарем.

Особливі вказівки

Шар озокериту, який безпосередньо контактує зі шкірою, повинен мати відносно низьку температуру — 50–55 °C. Це допомагає захистити шкіру від контакту з більш гарячими шарами озокериту та зменшити ризик опіку.

Не наносити надмірно гарячий озокерит безпосередньо на шкіру.

Перед першим застосуванням рекомендовано перевірити індивідуальну переносимість компонентів засобу.

Повторне використання озокериту

Озокерит можна використовувати повторно. Перед наступним застосуванням використаний озокерит нагрівають до 90–100 °C протягом 30–40 хвилин та додають до нього до 20% свіжого озокериту.

Використаний озокерит необхідно очищати у розплавленому стані шляхом фільтрації через 2–3 шари марлі.

При появі ламкості та крихкості до повторно використовуваної маси можна додати вазелінову олію.

Протипоказання

Не застосовувати при індивідуальній чутливості до озокериту або інших компонентів засобу.

Теплові процедури з озокеритом протипоказані при гострих запальних та інфекційних процесах, вираженому атеросклерозі, ішемічній хворобі серця, цирозі печінки, тиреотоксикозі, деяких новоутвореннях і кістах, прогресуючих захворюваннях нервової системи та інших станах, при яких теплолікування протипоказане.

Під час вагітності та грудного вигодовування, а також за наявності хронічних захворювань застосування необхідно попередньо погодити з лікарем.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці, у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.